Мораль –
важливий елемент будь – якого суспільства. Наявність моралі свідчить про
вихованість, толерантність, наявність інтелектуальних здібностей та впорядкованість
думок. На сучасному етапі розвитку молодого покоління, школярів, студентів, ну
і суспільства загалом, дуже важливою є наявність моралі, а особливо моралі
суспільної, яка б виховувала правильне покоління нових політиків, інженерів,
економістів, продавців тощо. Дуже помітною стає проблема браку чи навіть
відсутності моральних засад у сучасних школярів, з якими стає дедалі важче
спілкуватись та знаходити компроміси навіть в елементарних питаннях. Винятки
звичайно є, але мова про інше.
Що
призводить до деградації молоді в даний час, коли присутні величезні потоки
інформації сказати важко. Можливо це і сама інформація, яку підліткам важко
фільтрувати, і вони, нажаль, сприймають якраз непотрібну, брудну та
заангажовану. Скинути провину на інтернет – надто різко, на пресу – хіба молодь
нею цікавиться? На вчителів чи викладачів
- образливо. Можливо батьки? Але ж вони всяко стараються робити все, щоб
їхні нащадки росли морально високими та вихованими. Тут відповідь шукати
потрібно в середині самої проблеми.
Судячи з
того, яка атмосфера панує в осередку типових школярів чи студентів, то хочеться
сказати, що моралі там мало, або й взагалі немає – цинічність, примітивність
розмов та принципів, суджень та висновків. Невже свобода вибору, думки та слова
повинна давати такі плоди? Невже демократичне суспільство мало на меті
виховання деградованого покоління? Звичайно ні, звичайно є великий відсоток
активної молоді, яка, нажаль, є меншістю.
Здавалося
б, що НТП, економічний бум, досвід подій XX століття та їх наслідки
дадуть позитивний результат на бачення сьогоднішніх проблем суспільства молодим
поколінням. Але коли елементарна книга коштує дорожче за пляшку горілки, тоді
важко щось говорити про розвиток високої моралі. Слідкуючи за мовою, на якій
спілкується наше «майбутнє», то хочеться
плакати. А якщо порівняти ставлення до батьків, виховання чи навчального
процесу нашими батьками і сьогоднішнім юнацтвом, то чомусь хочеться поставити
під сумнів світле майбутнє нашої держави, мови, євроінтеграції та демократії. Дедалі
важче почути від молоді справжню рідну мову, побачити гордість за свою державу,
символи та історію. Невже цього добивались наші діди? Ні, але розуміння
приходить з часом, головне, щоб не пізно. Головне, щоб та частина суспільно –
свідомої молоді, яка вихована на правильних моральних засадах не дала до кінця
зруйнувати те, до чого наш народ прагнув століттями.
